промітний
ПРОМІТНИЙ, а, е, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий, [Феноген:] А скільки ж Ліхтаренкові дісталось [грошей]? От промітний чоловік! Прослуживши з таким ідолом при великій комерції тридцять п'ять літ, можна б було і тисячу десятин [землі] купить! (К.-Карий, II, 1960, 349); Патлатий .. чоловік, промітний і прудкий, заходився коло свого діла добре, і з рук його вивернутись було нелегко (Ільч., Козапьк. роду.., 1958, 226); // Який відзначається спритністю; заповзятливий. Промітний він : оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базар, продав та купив обіддя , - ото вже й заробив 15 карбованців (Сл. Гр.); // Швидкий на розум; кмітливий. Не забігаючи й додому, подалась я в ясла до Тимка. Ти б його тепер і не пізнав .. Здоровий, жвавий та промітний хлопчина (Вирган, В розп. літа, 1959, 279).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | промітний | промітна | промітне | промітні |
Родовий | промітного | промітної | промітного | промітних |
Давальний | промітному | промітній | промітному | промітним |
Знахідний | промітний, промітного | промітну | промітне | промітні, промітних |
Орудний | промітним | промітною | промітним | промітними |
Місцевий | на/у промітному, промітнім | на/у промітній | на/у промітному, промітнім | на/у промітних |