промуркотати
ПРОМУРКОТАТИ, очу, очеш і ПРОМУРКОТІТИ, очу, отиш, перех. і неперех. Док. до муркотати, муркотіти. У кутку промуркотав кіт; Рабин промуркотів ще якусь молитву, а відтак перший кинув невеличкий срібний гріш до видовбаної в камені ямки (Фр., V, 1951, 265); - Ти один, Стьопо? А де ж Ляля? Степан промуркотів щось невиразне і заточився через поріг просто на тещу (Загреб., Спека, 1961, 294).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промуркочу | промуркочемо |
2 особа | промуркочеш | промуркочете |
3 особа | промуркоче | промуркочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промуркотав | промуркотали |
Жіночий рід | промуркотала | |
Середній рід | промуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промуркочімо | |
2 особа | промуркочи | промуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | промуркотавши |