пристиджений
ПРИСТИДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пристидити. Пристиджені його вельможі На йолопів були погожі, Ніхто з уст пари не пустив (Котл., І, 1952, 186); - От їм теж, мабуть, цікаво, а не питають, поки сам не скажу. - Ладно, - образився пристиджений гімназист. - Гадаєш, так уже й цікаво, що ти там надумав (Панч, Гарні хлопці, 1959, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пристиджений | пристиджена | пристиджене | пристиджені |
Родовий | пристидженого | пристидженої | пристидженого | пристиджених |
Давальний | пристидженому | пристидженій | пристидженому | пристидженим |
Знахідний | пристиджений, пристидженого | пристиджену | пристиджене | пристиджені, пристиджених |
Орудний | пристидженим | пристидженою | пристидженим | пристидженими |
Місцевий | на/у пристидженому, пристидженім | на/у пристидженій | на/у пристидженому, пристидженім | на/у пристиджених |