припоручений
ПРИПОРУЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до припоручити. Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Мирний, III, 1954, 375); // причоручено, безос. присудк. сл. - Мені припоручено, - додав він, - обдивитися лоєштські виноградники, щоб запевнитися, чи вільні вони від філоксери (Коцюб., І, 1955, 198); «Комусь із них припоручено доставити до Варшави і наші гроші», спало мені на думку (Досв., Вибр., 1959, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | припоручений | припоручена | припоручене | припоручені |
Родовий | припорученого | припорученої | припорученого | припоручених |
Давальний | припорученому | припорученій | припорученому | припорученим |
Знахідний | припоручений, припорученого | припоручену | припоручене | припоручені, припоручених |
Орудний | припорученим | припорученою | припорученим | припорученими |
Місцевий | на/у припорученому, припорученім | на/у припорученій | на/у припорученому, припорученім | на/у припоручених |