привільно
ПРИВІЛЬНО. Присл. до привільний. За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (Стельмах, II, 1962, 188); Ні дід, ні баба кавунів не сіяли, вважаючи, що на артільному баштані їм привільніше живеться й ситніше (Гуп., З горіха.., 1967, 140); Уперше в цьому році загримів грім.. Розкотилося, розляглося - широко, привільно... (Гончар, III, 1959, 394); // у знач. присудк. сл. Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині й потопа виднокруг... (Тич., 1, 1957, 7); Любо, привільно В тишу гулять... (Граб., І, 1959, 72).