потицяти
ПОТИЦЯТИ, яю, яєш і ПОТИЦЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Тицьнути що-небудь усім або багатьом. З серця смикнула [Катерина] завіску на суднику, аж обірвався мотузок, потицяла в руки [дітям] чашки (Мушк., Серце.., 1962, 253).
2. перех. і неперех. Тицяти якийсь час; тицьнути кілька разів. Антон в'яло потицькав щіточками в полотно, однак від цього портрет до завершення не просунувся (Вол., Озеро.., 1959, 143).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потицяю | потицяємо |
2 особа | потицяєш | потицяєте |
3 особа | потицяє | потицяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потицяв | потицяли |
Жіночий рід | потицяла | |
Середній рід | потицяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потицяймо | |
2 особа | потицяй | потицяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потицявши |