посмілішати
ПОСМІЛІШАТИ, аю, аєш. Док. до смілішати. Був [Дмитро] важким і незграбним, та, випивши дві чарки, посмілішав (Стельмах, II, 1962, 368); Він сидів кілька хвилин, заглиблений у своє, солдати спершу мовчали, а згодом посмілішали. За кілька хвилин розмова стала невимушеною (Кочура, Зол. грамота, 1960, 303); Макар Муха посмілішав. - Про колгоспи ніхто не знав, а я от довідався (Панч, II, 1956, 87).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмілішаю | посмілішаємо |
2 особа | посмілішаєш | посмілішаєте |
3 особа | посмілішає | посмілішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмілішав | посмілішали |
Жіночий рід | посмілішала | |
Середній рід | посмілішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмілішаймо | |
2 особа | посмілішай | посмілішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмілішавши |