послушницький
ПОСЛУШНИЦЬКИЙ, а, е, церк. Прикм. до послушник і послушниця; // Належний послушникові. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (Н.-Лев., III, 1956, 389); Коса, як хвилястий гірський потік, виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м'які форми гінкого стану цілком мирської грішниці... (Ле, Хмельницький, І, 1957, 235).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | послушницький | послушницька | послушницьке | послушницькі |
Родовий | послушницького | послушницької | послушницького | послушницьких |
Давальний | послушницькому | послушницькій | послушницькому | послушницьким |
Знахідний | послушницький, послушницького | послушницьку | послушницьке | послушницькі, послушницьких |
Орудний | послушницьким | послушницькою | послушницьким | послушницькими |
Місцевий | на/у послушницькому, послушницькім | на/у послушницькій | на/у послушницькому, послушницькім | на/у послушницьких |