понакрадати
ПОНАКРАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. - То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться! - неласкаво одказав Жук (Мирний, І, 1954, 334); - Свої [пластинки] дешевше цінують [німецькі фашисти], аніж наші! .. - Понакрадали на Україні... (Гончар, III, 1959, 273); // у що. Укравши, помістити в різні місця. [1-а дівчина:] Біжу та думаю: коли б хоч борошно не розсипалось, що в рукава понакрадала... (Кроп., IV, 1959, 283).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакрадаю | понакрадаємо |
2 особа | понакрадаєш | понакрадаєте |
3 особа | понакрадає | понакрадають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | понакрадав | понакрадали |
Жіночий рід | понакрадала | |
Середній рід | понакрадало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | понакрадаймо | |
2 особа | понакрадай | понакрадайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | понакрадавши |