позубити
ПОЗУБИТИ, зублю, зубиш; мн. позублять; док., перех. 1. Зробити зазублини на чому-небудь. - Соломорізка другий місяць стоїть. Ножі позубили. І січки не ріжуть, і грубих кормів не запарюють... (Грим., Незакінч. роман, 1962, 10); // Зробити насічку на чому-небудь. Дехто, сподіваючись, що на завтра прийдеться на жнива ставати, і серп позубив, косу нагострив (Мирний, IV, 1955, 246).
2. Зробити зубці на чому-небудь. Позубила комір і чохлу (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позублю | позубимо |
2 особа | позубиш | позубите |
3 особа | позубить | позублять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позубив | позубили |
Жіночий рід | позубила | |
Середній рід | позубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позубімо | |
2 особа | позуби | позубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позубивши |