повставляти
ПОВСТАВЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. Вставити в щось усе або багато чого-небудь. - Одчини, бо вікна поб'ю!.. - Як поб'єш, то й повставляєш (Н.-Лев., II, 1956, 270); [Одарка:] Від радощів та сміхів аж зуби повипадали! [Ївга:] Не журись. Знайдеться така підпора, що й зуби повставляє (Мирний, V, 1955, 234); - І вікна он побиті, зима йде, а шибки повставляє хто? (Гончар, Тронка, 1963, 325).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повставляю | повставляємо |
2 особа | повставляєш | повставляєте |
3 особа | повставляє | повставляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повставляв | повставляли |
Жіночий рід | повставляла | |
Середній рід | повставляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повставляймо | |
2 особа | повставляй | повставляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повставлявши |