поволока
ПОВОЛОКА1, и, ж ., рідко. 1. Шнурок, ремінь (на взутті). * У порівн. На той час Донбас уже схожий був на ескадру в морі. Дим тягся поволоками по блакитному небу до самого обрію (Панч, II, 1956, 78).
2. Слід (від чого-небудь, що тягнеться по якійсь поверхні).
ПОВОЛОКА2, и, ж . 1. Тонкий шар, наліт чого-небудь на поверхні чогось. Криницю покрила поволока ржава... (У. Кравч., Вибр., 1958, 179); Сагайдачний набирав повні жмені перегною, розтирав у долонях, шукав білуватої поволоки, наче від вивареної солі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 426); // Тонка плівка, що застеляє очі. Він міг годинами мовчки дивитися в ласкаві очі, оповиті блакитною поволокою (Гур., Друзі.., 1959, 84).
Очі з поволокою - очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності. Де б він не був, що б не робив - усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині (Коцюб., І, 1955, 235); Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (Панч, В дорозі, 1959, 70).
2. Негустий туман, серпанок, який застилає, огортає що-небудь. Повиті прозорою поволокою, синіли в далині високі гори (Кач., Вибр., 1953, 392).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поволока | поволоки |
Родовий | поволоки | поволок |
Давальний | поволоці | поволокам |
Знахідний | поволоку | поволоки |
Орудний | поволокою | поволоками |
Місцевий | на/у поволоці | на/у поволоках |
Кличний | поволоко | поволоки |