побродити
ПОБРОДИТИ 1, броджу, бродиш, док. 1. неперех. Ходити, гуляти якийсь час без певної мети і напрямку; поблукати. [Хлопець:] Діду! піду я по лісу поброжу [поброджу] (Мирний, V, 1955, 87); Роман.. коло самої греблі бере ліворуч, на леваду: хочеться на самоті побродити полями (Стельмах, Хліб.., 1959, 132); // Повільно ходити якийсь час по калюжах, болоту. Хоч і побродила [Маруся] по воді, та назбирала їх [рижиків] повнісіньке відро, іще й кошик (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Не можна пропустити нагоди побродити в теплій ставковій воді (Донч., І, 1956, 51).
2. перех., діал. Потоптати, бродячи. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль свого пір'ячка, що його поронила (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поброджу | побродимо |
2 особа | побродиш | побродите |
3 особа | побродить | побродять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побродив | побродили |
Жіночий рід | побродила | |
Середній рід | побродило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побродімо | |
2 особа | поброди | побродіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побродивши |