поблагословити
ПОБЛАГОСЛОВИТИ, влю, виш; мн. поблагословлять; док. 1. перех. і неперех., заст. Док. до благословити 1-3. Поблагословив.. Олексій Галочку до вінця (Кв.-Осн., II, 1956, 353); Попрощався я. Старий мене іконою поблагословив (Вовчок, VI, 1956, 242); Диякон майже з побожністю наблизився до старого і поцілував руку, яка важко підвелася, щоб поблагословити його (Ів., Таємниця, 1959, 170); - Може, він і справді буде добрим чоловіком, - подумала баба Зінька і поблагословила Насті подавати старостам вишивані рушники (Н.-Лев., VI, 1966, 372); [Панас:] Добродію, що хочете кажіть, а я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (Кроп., І, 1958, 140); [Василина:] Нашій дівці, бач, притьмом забажалося на колодку, так оце ждемо, щоб ти, старий, поблагословив дочку на дівування (Вас., III, 1960, 60); Отак поспорять [люди], покричать; одні поблагословлять, другі прокленуть тодішні порядки, та й розійдуться (Мирний, І, 1949, 184).
2. перех. і без додатка, жарт. Побити кого-небудь. [Савка:] Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (Вас., III, 1960, 61).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблагословлю | поблагословимо |
2 особа | поблагословиш | поблагословите |
3 особа | поблагословить | поблагословлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поблагословив | поблагословили |
Жіночий рід | поблагословила | |
Середній рід | поблагословило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблагословімо | |
2 особа | поблагослови | поблагословіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поблагословивши |