пикатий
ПИКАТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. - Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); - Хазяїн - лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети - весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, - арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295).
2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пикатий | пиката | пикате | пикаті |
Родовий | пикатого | пикатої | пикатого | пикатих |
Давальний | пикатому | пикатій | пикатому | пикатим |
Знахідний | пикатий, пикатого | пикату | пикате | пикаті, пикатих |
Орудний | пикатим | пикатою | пикатим | пикатими |
Місцевий | на/у пикатому, пикатім | на/у пикатій | на/у пикатому, пикатім | на/у пикатих |