паломництво
ПАЛОМНИЦТВО, а, с. 1. У християнській, мусульманській та інших релігіях - мандрівка по так званих святих місцях. У зв'язку з прийняттям християнства на Русі вже в XI-XII ст. стають досить частим явищем подорожі, паломництво до різних релігійних центрів - до Константинополя, афонських монастирів і особливо до Палестини (Іст. укр. літ., І, 1954, 41).
2. перен., розм. Мандрівка для відвідання кого-, чого-небудь великою кількістю шанувальників, прихильників. Влітку в Одесу - паломництво. Туристи з усіх кінців "штурмують" наші визначні місця (Літ. Укр., 29.Х 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паломництво | паломництва |
Родовий | паломництва | паломництв |
Давальний | паломництву | паломництвам |
Знахідний | паломництво | паломництва |
Орудний | паломництвом | паломництвами |
Місцевий | на/у паломництві | на/у паломництвах |
Кличний | паломництво | паломництва |