офіра
ОФІРА, и, ж., рідко. Те саме, що жертва. [Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Л. Укр., III, 1952, 373); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (Коцюб., І, 1955, 276); На страту йди спокійно, сміло, впади офірою оман (Сос., І, 1957, 420); М'ясницькому учневі, сину банкрота, Офірі судських передряг.. Не личить гордливих надгробків пишнота (Бажан, Роки, 1957, 199); Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби... (У. Кравч., Вибр., 1958, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | офіра | офіри |
Родовий | офіри | офір |
Давальний | офірі | офірам |
Знахідний | офіру | офір |
Орудний | офірою | офірами |
Місцевий | на/у офірі | на/у офірах |
Кличний | офіро | офіри |