осріблений
ОСРІБЛЕНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до осріблити. Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять (Олесь, Вибр., 1958, 101); І пливуть пароплави рікою, а за ними осріблений шлях (Сос., II, 1958, 59); // осріблено, безос. присудк. сл. Надворі холодно, сухо, дзвінко, осріблено. Гарна осінь (Рильський, Бабине літо, 1967, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осріблений | осріблена | осріблене | осріблені |
Родовий | осрібленого | осрібленої | осрібленого | осріблених |
Давальний | осрібленому | осрібленій | осрібленому | осрібленим |
Знахідний | осріблений, осрібленого | осріблену | осріблене | осріблені, осріблених |
Орудний | осрібленим | осрібленою | осрібленим | осрібленими |
Місцевий | на/у осрібленому, осрібленім | на/у осрібленій | на/у осрібленому, осрібленім | на/у осріблених |