орудар
ОРУДАР, орударя, ч., рідко. Верховода, керівник. Не дав човнів орудар перевозу І навіть не прийшов до Ферідуна (Крим., Вибр., 1965, 177); Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Гр., І, 1963, 325).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орудар | орударі |
Родовий | орударя | орударів |
Давальний | орудареві, орударю | орударям |
Знахідний | орударя | орударів |
Орудний | орударем | орударями |
Місцевий | на/у орударі | на/у орударях |
Кличний | орударю | орударі |