опредметнювати
ОПРЕДМЕТНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПРЕДМЕТНИТИ, ню, ниш, док., перех., книжн. Надавати чому-небудь предметних форм; втілювати щось у предметних формах. Поет [В. Коротич] досить ощадливий - він дає один-два мазки, але вони так опредметнюють вірш, так його документалізують, що більше віриш усьому сказаному в ньому (Вітч., 2, 1966, 174).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | опредметнюю | опредметнюємо |
2 особа | опредметнюєш | опредметнюєте |
3 особа | опредметнює | опредметнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | опредметнюватиму | опредметнюватимемо |
2 особа | опредметнюватимеш | опредметнюватимете |
3 особа | опредметнюватиме | опредметнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | опредметнював | опредметнювали |
Жіночий рід | опредметнювала | |
Середній рід | опредметнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | опредметнюймо | |
2 особа | опредметнюй | опредметнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | опредметнюючи | |
Минулий час | опредметнювавши |