обмова
ОБМОВА, и, ж. 1. Неприязні висловлювання про кого-небудь з метою викликати до нього недовір'я, зневагу і т. ін. Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193); Я чула інстинктивно, що тепер почнеться обмова моєї особи... (Коб., І, 1956, 148); Нащо тобі терни його [світу] обмови І похвали його даремний цвіт (Зеров, Вибр., 1966, 407); // Неслава, поговір. Обмова - полова: вітер її рознесе, але й очі засипле (Укр.. присл.., 1955, 188); [Жандарм:] А хто пустив обмову про пана вчителя і його сестру? (Фр., IX, 1952, 180).
2. Несправедливе звинувачення; наклеп. [Мессія:] Ти не наводь обмови зайвої на власну душу, - такою чорною вона не може бути (Л. Укр., II, 1951, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обмова | обмови |
Родовий | обмови | обмов |
Давальний | обмові | обмовам |
Знахідний | обмову | обмови |
Орудний | обмовою | обмовами |
Місцевий | на/у обмові | на/у обмовах |
Кличний | обмово | обмови |