непутити
НЕПУТИТИ, учу, утиш, недок., перех., розм. 1. Викликати неспокій, занепокоєння; хвилювати. - Ото я вам казав, що мене непутить отой вчинок з козаками... (Мирний, IV, 1955, 367); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (Кол., Терен.., 1959, 96).
2. Доводити до морального розкладу; псувати, розбещувати. Багато нашого брата горілка непутить (Сл. Гр ).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непучу | непутимо |
2 особа | непутиш | непутите |
3 особа | непутить | непутять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непутитиму | непутитимемо |
2 особа | непутитимеш | непутитимете |
3 особа | непутитиме | непутитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | непутив | непутили |
Жіночий рід | непутила | |
Середній рід | непутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непутімо | |
2 особа | непути | непутіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | непутячи | |
Минулий час | непутивши |