невмисний
НЕВМИСНИЙ, НЕУМИСНИЙ, а, е. Зроблений ненароком, без наміру; ненавмисний. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки, і тим викликав невмисну усмішку то у Проценка, то у Книша (Мирний, III, 1954, 268).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невмисний | невмисна | невмисне | невмисні |
Родовий | невмисного | невмисної | невмисного | невмисних |
Давальний | невмисному | невмисній | невмисному | невмисним |
Знахідний | невмисний, невмисного | невмисну | невмисне | невмисні, невмисних |
Орудний | невмисним | невмисною | невмисним | невмисними |
Місцевий | на/у невмисному, невмиснім | на/у невмисній | на/у невмисному, невмиснім | на/у невмисних |