невгамовність
НЕВГАМОВНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. невгамовний. Своєрідний талант Довженка, тісний його зв'язок з дійсністю, його творча невгамовність - усе це розкривається в щоденниках на кожній сторінці (Мист., 5, 1964, 13); На самоті дивувалась [Леся] своїй невгамовності (Хижняк, Невгамовна, 1961, 268).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | невгамовність | невгамовності |
Родовий | невгамовності, невгамовности | невгамовностей |
Давальний | невгамовності | невгамовностям |
Знахідний | невгамовність | невгамовності |
Орудний | невгамовністю | невгамовностями |
Місцевий | на/у невгамовності | на/у невгамовностях |
Кличний | невгамовносте | невгамовності |