начальствувати
НАЧАЛЬСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Бути начальником; керувати. - Невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (Стельмах, II, 1962, 31).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начальствую | начальствуємо |
2 особа | начальствуєш | начальствуєте |
3 особа | начальствує | начальствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начальствуватиму | начальствуватимемо |
2 особа | начальствуватимеш | начальствуватимете |
3 особа | начальствуватиме | начальствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | начальствував | начальствували |
Жіночий рід | начальствувала | |
Середній рід | начальствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | начальствуймо | |
2 особа | начальствуй | начальствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | начальствуючи | |
Минулий час | начальствувавши |