наугад
НАУГАД, присл., розм. Як завгодно, як доведеться; навмання. Соломія, не розуміючи, чого та [циганка] хоче, кивала наугад головою (Коцюб., І, 1955, 371); // Не маючи певності в чому-небудь. - Не споминала, - пояснив я наугад, - бо в тому помешканні помер її батько, а через те воно їй, може, тепер прикрий спомин (Коб, III, 1956, 157).