насланий
НАСЛАНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наслати1. Увечері танки входять у Чаплинку.., матері відхрещуються, як від нечистої сили, від насланих панами сюди сталевих оцих страхіть (Гончар, II, 1959, 374); // наслано, безос. присудк. сл. - Вже й не знаю, чи на мене наслано, чи майстри оцю хату закладали на моє лихо (Н.-Лев., III, 1956, 252); Догадалась тоді баба, що то на нього нечисту силу наслано, покропила свяченою водою, і дід відійшов (Тют., Вир, 1964, 16).
НАСЛАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наслати2. Конюший.. підводиться на насланій неподалік від Всеволода постелі (Міщ., Сіверяни, 1961, 138); Вряди-годи скрипіли наслані на шпалах дошки від ритмічного крокування вартових (Ле, Клен. лист, 1960, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насланий | наслана | наслане | наслані |
Родовий | насланого | насланої | насланого | насланих |
Давальний | насланому | насланій | насланому | насланим |
Знахідний | насланий, насланого | наслану | наслане | наслані, насланих |
Орудний | насланим | насланою | насланим | насланими |
Місцевий | на/у насланому, насланім | на/у насланій | на/у насланому, насланім | на/у насланих |