насилати
НАСИЛАТИ, аю, аєш, недок., НАСЛАТИ, нашлю, нашлеш, док., перех. 1. розм. Посилати, присилати, направляти в якій-небудь кількості. Розуміє княгиня.., яку згубу чинить Русі Візантія, розуміє, що обсідає вона Русь своїми фортецями, насилає на них то хозар, то печенігів (Скл., Святослав, 1959, 51); Може, то Людина, що керує вітрами, наслала теплих лагідних вітрів? (Ів., Вел. очі, 1956, 70).
2. Викликати що-небудь, охоплювати чим-небудь, заставляти пережити щось. Вона є прирожденна [природжена] відьма, що і у воді з каменюками не тоне, і дощі з неба краде, і мару на людей насила (Кв.-Осп., II, 1956, 188); Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб'язно щось сказав йому, хоча в думках.. насилав на нього усі болячки й нещастя (Стельмах, І, 1962, 335); Наслав Аллах на мою бідну голову думи (Коцюб., II, 1955, 157); Не інакше, як тільки чари хтось наслав на Івана (Фр., І, 1955, 98); - Нашли на мене [боже] хоч болість яку, щоб він розжалобився (Л. Янов., І, 1959, 340).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насилаю | насилаємо |
2 особа | насилаєш | насилаєте |
3 особа | насилає | насилають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насилатиму | насилатимемо |
2 особа | насилатимеш | насилатимете |
3 особа | насилатиме | насилатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насилав | насилали |
Жіночий рід | насилала | |
Середній рід | насилало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насилаймо | |
2 особа | насилай | насилайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | насилаючи | |
Минулий час | насилавши |