наобіцяти
НАОБІЦЯТИ, яю, яєш, док., перех., розм. Багато пообіцяти. - Я вже їй і так багато дечого наобіцяла.. та все нічим віддати (Мирний, І, 1954, 52); Оцей відставний полковник наобіцяв усім добра, забив баки своєю дурною казочкою (Чаб., Тече.., 1961, 27).
@ Золоті гори наобіцяти - те саме, що Золоті гори обіцяти (див. гора). - Ти відірвав людей від їхньої домівки, від їхньої рідні. Ти наобіцяв їм золоті гори (Руд., Вітер.., 1958, 177).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наобіцяю | наобіцяємо |
2 особа | наобіцяєш | наобіцяєте |
3 особа | наобіцяє | наобіцяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наобіцяв | наобіцяли |
Жіночий рід | наобіцяла | |
Середній рід | наобіцяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наобіцяймо | |
2 особа | наобіцяй | наобіцяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наобіцявши |