налящати
НАЛЯЩАТИ, щу, щиш, док., перех. і неперех., розм. Багато наговорити чого-небудь (перев. у швидкому темпі, голосно й пронизливо). Так жіночки йому у вуха налящали (Кв.-Осн., II, 1956, 129).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налящу | налящимо |
2 особа | налящиш | налящите |
3 особа | налящить | налящать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налящав | налящали |
Жіночий рід | налящала | |
Середній рід | налящало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налящьмо | |
2 особа | налящь | налящьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | налящавши |