надірваний
НАДІРВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до надірвати. Остання картка була надірвана внизу (Л. Укр., III, 1952, 741); Ось старий пухнатий заєць, - років п'ятнадцять тому Вовка надірвав йому вухо, і воно так і залишилося надірваним (Собко, Стадіон, 1954, 236); Стан, здоров'я поета був надірваний десятирічним засланням (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 435).
2. у знач. прикм. Позбавлений сили; змучений, ослаблений. На щоках моїх блідих, запалих. Мов та пляма червона горить, А в надірваних грудях помалу Щось стиска і нудливо щемить (Стар., Вибр., 1959, 16).
3. у знач. прикм. Охриплий, різкий, пронизливий, з надривом. Спочатку мовчав [Андрій], а далі й собі почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб., II, 1955, 11); Хором керував церковний дячок - згорблений старенький чоловічок з надірваним тенорком (Добр., Ол. солдатики, 1961, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надірваний | надірвана | надірване | надірвані |
Родовий | надірваного | надірваної | надірваного | надірваних |
Давальний | надірваному | надірваній | надірваному | надірваним |
Знахідний | надірваний, надірваного | надірвану | надірване | надірвані, надірваних |
Орудний | надірваним | надірваною | надірваним | надірваними |
Місцевий | на/у надірваному, надірванім | на/у надірваній | на/у надірваному, надірванім | на/у надірваних |