надавлений
НАДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до надавити. Кітель його був розстебнутий, на шиї, надавленій тугим коміром, горіли рожеві плями (Тют., Вир, 1960, 152); // надавлено, безос. присудк. сл. * Образно. Лиш те жиє, лиш те жиє. Чим від дитячих днів Надавлено життя моє. Чим мучивсь я й болів (Фр., XIII, 1954, 145).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надавлений | надавлена | надавлене | надавлені |
Родовий | надавленого | надавленої | надавленого | надавлених |
Давальний | надавленому | надавленій | надавленому | надавленим |
Знахідний | надавлений, надавленого | надавлену | надавлене | надавлені, надавлених |
Орудний | надавленим | надавленою | надавленим | надавленими |
Місцевий | на/у надавленому, надавленім | на/у надавленій | на/у надавленому, надавленім | на/у надавлених |