набувач
НАБУВАЧ, а, ч. Той, хто набуває, купує що-небудь. Процес нагромадження глитаями грошей і землі як капіталу, процес перетворення куркуля на великого хижака-набувача, а далі і на землевласника-капіталіста найкраще відтворений у комедіях [І. Карпенка-Карого] "Сто тисяч" і "Хазяїн" (Іст. укр. літ., І, 1954, 455); Державні установи і підприємства можуть витребувати від усякого набувача належне їм майно, незаконно відчужене будь-яким способом (Цив. кодекс УРСР, 1950, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набувач | набувачі |
Родовий | набувача | набувачів |
Давальний | набувачеві, набувачу | набувачам |
Знахідний | набувача | набувачів |
Орудний | набувачем | набувачами |
Місцевий | на/у набувачі, набувачу, набувачеві | на/у набувачах |
Кличний | набувачу | набувачі |