мулька
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мулька | мульки |
Родовий | мульки | мульок |
Давальний | мульці | мулькам |
Знахідний | мульку | мульок |
Орудний | мулькою | мульками |
Місцевий | на/у мульці | на/у мульках |
Кличний | мулько | мульки |
мулький
МУЛЬКИЙ, а, е. 1. Який муляє, тисне. Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака (Збан., Курил. о-ви, 1963, 43); Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті (Коп., Земля.., 1957, 153).
2. перен. Який бентежить, турбує, гнітить. Дівчина знічувалася, відчувала мульку ніяковість від того, що в розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (Коз., Сальвія, 1959, 162).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мулький | мулька | мульке | мулькі |
Родовий | мулького | мулької | мулького | мульких |
Давальний | мулькому | мулькій | мулькому | мульким |
Знахідний | мулький, мулького | мульку | мульке | мулькі, мульких |
Орудний | мульким | мулькою | мульким | мулькими |
Місцевий | на/у мулькому, мулькім | на/у мулькій | на/у мулькому, мулькім | на/у мульких |