марнота
МАРНОТА, и, ж. Абстр. ім. до марний1 3; марність, суєтність. [Мартіан:] Не заслужив я слів таких від тебе. Се просто марнота й дрібна досада в тобі говорять (Л. Укр., III, 1952, 279); Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (Рильський, III, 1961, 274).
@ Марнота марнот - те, що не має ніякого значення, цінності; суєта суєт.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | марнота | марноти |
Родовий | марноти | марнот |
Давальний | марноті | марнотам |
Знахідний | марноту | марноти |
Орудний | марнотою | марнотами |
Місцевий | на/у марноті | на/у марнотах |
Кличний | марното | марноти |