манячити
МАНЯЧИТИ, ячу, ячиш і МАНЯЧІТИ, ію, ієш, недок., розм., рідко. Те саме, що маячити1; майоріти (у 1 знач.). Здалека манячить і мріє той острів (Стор., І, 1957, 252); В лісі зовсім затемніло. На землі і в повітрі білів лиш сніг та манячіли цупкі, замерзлі стовбури дерев (Коцюб., І, 1955, 81); Вдалині неясно манячіли берестівецькі хутори (Кач., Вибр., 1953, 258); // Нерухомо стояти; стовбичити. Мати підвела голову і повернулася до Усті: - Лягай спати - чого манячиш, як привид? (Вас., І, 1959, 200).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манячу | манячимо |
2 особа | манячиш | манячите |
3 особа | манячить | манячать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манячитиму | манячитимемо |
2 особа | манячитимеш | манячитимете |
3 особа | манячитиме | манячитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | манячив | манячили |
Жіночий рід | манячила | |
Середній рід | манячило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манячмо | |
2 особа | маняч | манячте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | манячачи | |
Минулий час | манячивши |