крупник
КРУПНИК, у, ч. Густа юшка з крупів (у 1 знач.). Крупник кулішеві брат (Номис, 1864, № 12323); Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Л. Укр., III, 1952, 553); Підсміюючись, він.. звернувся до строкарів: - Коли надокучив економський крупник - забирайтесь на американське харчування (Стельмах, І, 1962, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крупник | крупники |
Родовий | крупнику | крупників |
Давальний | крупникові, крупнику | крупникам |
Знахідний | крупник | крупники |
Орудний | крупником | крупниками |
Місцевий | на/у крупнику | на/у крупниках |
Кличний | крупнику | крупники |