клекотіння
КЛЕКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. клекотіти й звуки, утворювані цією дією. Він владно плив, на клекотіння водні Тяжкі долоні мірно кладучи (Бажан, І, 1946, 141); І вулиць викрути та злами, І світлі лінії домів, І люду вічне клекотіння, І вічне марево вітрин, І навіть брукове каміння Любив і ненавидів він (Рильський, II, 1946, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клекотіння | клекотіння |
Родовий | клекотіння | клекотінь |
Давальний | клекотінню | клекотінням |
Знахідний | клекотіння | клекотіння |
Орудний | клекотінням | клекотіннями |
Місцевий | на/у клекотінні | на/у клекотіннях |
Кличний | клекотіння | клекотіння |