здогадливий
ЗДОГАДЛИВИЙ, а, е. Який швидко про все здогадується або легко знаходить правильне рішення; кмітливий. - Господи! - каже [русин].- Які сі жінки здогадливі! (Мак., Вибр., 1954, 4); Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Март., Тв., 1954, 198); Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Шепталася Дарка з татком аж за північ (Вільде, Повнол. діти, 1960, 215).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | здогадливий | здогадлива | здогадливе | здогадливі |
Родовий | здогадливого | здогадливої | здогадливого | здогадливих |
Давальний | здогадливому | здогадливій | здогадливому | здогадливим |
Знахідний | здогадливий, здогадливого | здогадливу | здогадливе | здогадливі, здогадливих |
Орудний | здогадливим | здогадливою | здогадливим | здогадливими |
Місцевий | на/у здогадливому, здогадливім | на/у здогадливій | на/у здогадливому, здогадливім | на/у здогадливих |