заґратований
ЗАГРАТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загратувати. - А тепер я тут, в сій., загратованій залізом клітці (Л. Укр., III, 1952, 678); // у знач. прикм. Поїзд зупинився на чорному, з єдиною свічкою в загратованому вікні, полустанку (Стельмах, I, 1962, 170); Загратовані двері.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заґратований | заґратована | заґратоване | заґратовані |
Родовий | заґратованого | заґратованої | заґратованого | заґратованих |
Давальний | заґратованому | заґратованій | заґратованому | заґратованим |
Знахідний | заґратований, заґратованого | заґратовану | заґратоване | заґратовані, заґратованих |
Орудний | заґратованим | заґратованою | заґратованим | заґратованими |
Місцевий | на/у заґратованому, заґратованім | на/у заґратованій | на/у заґратованому, заґратованім | на/у заґратованих |