зацікавлення
ЗАЦІКАВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. зацікавити і зацікавитися. Я слухав його дуже уважно і з великим зацікавленням ще й тому, що він оповідав якось інтригуюче, як я ніколи ще не чув (Збірник про Кроп., 1955, 338); Він [М. Трублаїні] з почуттям міри користується різними випадковостями та іншими засобами зацікавлення читача (Іст. укр. літ., II, 1956, 149); Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір'я, 1953, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зацікавлення | зацікавлення |
Родовий | зацікавлення | зацікавлень |
Давальний | зацікавленню | зацікавленням |
Знахідний | зацікавлення | зацікавлення |
Орудний | зацікавленням | зацікавленнями |
Місцевий | на/у зацікавленні | на/у зацікавленнях |
Кличний | зацікавлення | зацікавлення |