затулений
ЗАТУЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затулити. Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами (Стельмах, Хліб.., 1959, 428); Він стояв передо мною німий, з затуленими устами, з нерухомими скляними очима - страшний (Фр., VI, 1951, 312); // затулено, безос. присудк. сл. В цій хаті ще горіло світло, тільки знадвору не було видно, бо віконце було щільно затулено чорною хусткою (Григ., Вибр., 1959, 189).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затулений | затулена | затулене | затулені |
Родовий | затуленого | затуленої | затуленого | затулених |
Давальний | затуленому | затуленій | затуленому | затуленим |
Знахідний | затулений, затуленого | затулену | затулене | затулені, затулених |
Орудний | затуленим | затуленою | затуленим | затуленими |
Місцевий | на/у затуленому, затуленім | на/у затуленій | на/у затуленому, затуленім | на/у затулених |