запрагнути
ЗАПРАГНУТИ, ну, неш; мин. ч. запрагнув, нула, ло і запрагла, ло; док., перех., рідко. Дуже захотіти чого-небудь. І ледве натуру зо сну зимового Збудив поцілунок весни, - Дівчина запрагнула рясту дрібного, їй проліски снились ясні (Л. Укр., І, 1951, 45); - Гей, куме! - гукає Хома до Романа Блаженка. - Ходіть-но до мене персиків їсти. Їжте, скільки душа ваша запрагне, - ниньки я вгощаю! (Гончар, III, 1959, 128); [Фауст:] Чи тут незримим чаром віє? Я ж насолоди був запраг - І ось душа моя у сні любовнім мліє! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 109).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрагну | запрагнемо |
2 особа | запрагнеш | запрагнете |
3 особа | запрагне | запрагнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запрагнув | запрагнули |
Жіночий рід | запрагнула | |
Середній рід | запрагнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрагнімо | |
2 особа | запрагни | запрагніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запрагнувши |