заблуд
ЗАБЛУД, у, ч., рідко. Хибна, помилкова думка, неправильне уявлення; помилка. Навіть Цей храм, цей свідок заблуду людського,.. І той переживе віків багато (Сам., І, 1958, 85); Він на світанку літ своїх Був жертва пристрасті без тями І серця заблудів палких (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 380).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заблуд | заблуди |
Родовий | заблуду | заблудів |
Давальний | заблудові, заблуду | заблудам |
Знахідний | заблуд | заблуди |
Орудний | заблудом | заблудами |
Місцевий | на/у заблуді | на/у заблудах |
Кличний | заблуде | заблуди |
заблуда
ЗАБЛУДА, и, ж. і ч., розм. 1. Людина, що збилася зі шляху, заблудила.
2. зневажл. Те саме, що приблуда. Чи у тебе встиду-сорому нема, Що тебе заблуда кожний обніма? (Перв., Слов. балади, 1946, 142); * Образно. Її врода нагадувала степове чисте озерце, в якому відбивалося й далеке сонячне небо, й біла заблуда-хмаринка (Дмит., Наречена, 1959, 117).
3. рідко. Те саме, що заблуд. Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (Граб., І, 1959, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заблуда | заблуди |
Родовий | заблуди | заблуд |
Давальний | заблуді | заблудам |
Знахідний | заблуду | заблуд |
Орудний | заблудою | заблудами |
Місцевий | на/у заблуді | на/у заблудах |
Кличний | заблудо | заблуди |