жупел
ЖУПЕЛ, а, ч. 1. Кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, ніби підготовлена для покарання грішників у пеклі.
2. перен. Те, що наводить страх; опудало. Слова: «запорожець», «козак», «рідний край» [в дореволюційний час] - жупел для цензури, і якщо п'єса більш-менш пристойно скомпонована та має ці слова, то краще не посилати її до цензури - все одно не дозволять (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жупел | жупели |
Родовий | жупела | жупелів |
Давальний | жупелові, жупелу | жупелам |
Знахідний | жупел | жупели |
Орудний | жупелом | жупелами |
Місцевий | на/у жупелі | на/у жупелах |
Кличний | жупеле | жупели |