жалуваний
ЖАЛУВАНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до жалувати 4. Брюллов демонстративно не носив жалувані йому нагороди (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 134); Зліва першим двірський Андрій сидів, князем жалуваний за доблесть на Ярославському бойовищі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 527).
Жалувана грамота, іст. - акт про надання яких-небудь пільг, переваг, земельних наділів і т. ін. За царською жалуваною грамотою брат гетьмана Данило Виговський одержав місто Прилуки (Іст. УРСР, І, 1953, 277); Він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (Стельмах, Хліб.., 1959, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жалуваний | жалувана | жалуване | жалувані |
Родовий | жалуваного | жалуваної | жалуваного | жалуваних |
Давальний | жалуваному | жалуваній | жалуваному | жалуваним |
Знахідний | жалуваний, жалуваного | жалувану | жалуване | жалувані, жалуваних |
Орудний | жалуваним | жалуваною | жалуваним | жалуваними |
Місцевий | на/у жалуваному, жалуванім | на/у жалуваній | на/у жалуваному, жалуванім | на/у жалуваних |