діляцький
ДІЛЯЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до діляцтво. - А тепер скажіть, що ви мали на увазі, коли говорили, що «Кошик мислить якимись діляцькими категоріями»? Який я діляга? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 639); Отже, погляд його неправильний, обмежений, діляцький, і сама Ганна мусить допомогти йому це зрозуміти (Собко, Справа.., 1959, 233).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | діляцький | діляцька | діляцьке | діляцькі |
Родовий | діляцького | діляцької | діляцького | діляцьких |
Давальний | діляцькому | діляцькій | діляцькому | діляцьким |
Знахідний | діляцький, діляцького | діляцьку | діляцьке | діляцькі, діляцьких |
Орудний | діляцьким | діляцькою | діляцьким | діляцькими |
Місцевий | на/у діляцькому, діляцькім | на/у діляцькій | на/у діляцькому, діляцькім | на/у діляцьких |