дудніти
ДУДНІТИ, ню, ниш, недок. 1. Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (Коцюб., II, 1955, 31); Літак все дуднів і дуднів позаду нас (Смолич, III, 1959, 510); * Образно. В такі вечори гуртожиток завжди хвилювався і дуднів, мов вулик (Гур., Друзі.., 1959, 116).
2. Утворювати, видавати які-небудь звуки; створювати відгомін якихось звуків. Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля (Фр., VI, 1951, 163); Лідчині кроки дуднять в коридорі, а потім зовсім стихають (Вільде, Б'є восьма, 1945, 63); // безос. За кожним вибухом дудніло в штольні (Фр., VIII, 1952, 414); Вони вслухались в звуки таємничі: Гуло, мов грім невидної грози, Дудніло, мов повзли тяжкі вози (Бажан, Роки, 1957, 229).
[Аж] земля (корчма і т. ін.) дудніла - про велику силу виявлення якої-небудь дії. Пани гуляли.., мужики їх колесом обступали і реготалися, аж корчма дудніла (Стеф., І, 1949, 127); Земля дудніла під ногами, коли, бувало, пуститься [Марина] в танок... (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 121).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дудню | дуднимо |
2 особа | дудниш | дудните |
3 особа | дуднить | дуднять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дуднітиму | дуднітимемо |
2 особа | дуднітимеш | дуднітимете |
3 особа | дуднітиме | дуднітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дуднів | дудніли |
Жіночий рід | дудніла | |
Середній рід | дудніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дуднімо | |
2 особа | дудни | дудніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дуднячи | |
Минулий час | дуднівши |