дзвенькання
ДЗВЕНЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. дзвенькати і звуки, утворювані цією дією. Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Ів., Вел. очі, 1956, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвенькання | дзвенькання |
Родовий | дзвенькання | дзвенькань |
Давальний | дзвеньканню | дзвеньканням |
Знахідний | дзвенькання | дзвенькання |
Орудний | дзвеньканням | дзвеньканнями |
Місцевий | на/у дзвеньканні | на/у дзвеньканнях |
Кличний | дзвенькання | дзвенькання |