гуркотати
ГУРКОТАТИ, очу, очеш і ГУРКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Підсил. до гуркати. Далеко десь, неначе під землею, Грім гуркотав (Фр., X, 1954, 375); Десь підвода далека в полях гуркотить (Рильський, І, 1956, 41); Гуркочуть мотори на сивім Дніпрі, і небо в моторах гуркоче... (Сос., Близька далина, 1960, 66); В різних кінцях міста гуркотіли гармати (Сміл., Сашко, 1954, 194).
2. Видавати переливчасті звуки (про голубів, горлиць); воркувати. Ой голуб гуде, голубка гуркоче, Либонь голубонько та покинути хоче (Чуб., V, 1874, 280).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуркочу | гуркочемо |
2 особа | гуркочеш | гуркочете |
3 особа | гуркоче | гуркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуркотатиму | гуркотатимемо |
2 особа | гуркотатимеш | гуркотатимете |
3 особа | гуркотатиме | гуркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гуркотав | гуркотали |
Жіночий рід | гуркотала | |
Середній рід | гуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гуркочімо | |
2 особа | гуркочи | гуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гуркочучи | |
Минулий час | гуркотавши |